Музей коньячної справи М. Л. Шустова |
Любі хлопчики й дівчатка, розкажу вам казочку, яка починалася ще тоді,
коли у нас був великий і маленький ліс, той що тепер відібрав Медвідь з
північного лісу. У маленькому лісі і південній частині великого ріс виноград. І
звірята створили 3 підприємства, на яких із винограду виробляти чудовий напій
для дорослих звірів — коньяк.
Всім було добре, на винограді звірята працювали і отримували гроші,
інші підприємств його переробляти, інші (оці 3) робили коньяк, а дорослі звірі
його пили і були горді, що він зі свого лісу, та ще й найкращий від усіх. Та у
2008 році ті що виробляти коньяк довідалися про те, що у західному лісі вродило
багато винограду, і, відповідно, з'явилися дешевші спирти для виробництва
коньяків. Тоді ці звірята швиденько домовитися з царем лісу Левом, і зробили
законодавчий дозвіл закуповувати ці спирти для виробництва дешевого коньяку.
Звичайно, коньяку стало значно більше, він став дешевше, але з'явилися
ще 26 підприємств, які почали виробляти коньяк зі спиртів чужого лісу. І почалися
проблеми у нашому лісі. Коньяк став не таким гарним. Свій виноград став не
потрібним, і багато звіряток втратили роботу і змушені залишати в лісі свою
малечу та їхати в інші ліси на заробітки. А ці 3 підприємства, які відкрили, як
з'ясувалося, скриньку Пандори, самі втратили половину своїх покупців.
Тепер вони побігли до царя звірів Лева та й давай галасувати: «Спасай! Заборони
купувати чужі спирти!» А Левові вже й важко повернути все назад. Після того, як
Північний Медвідь забрав маленькій ліс з виноградом та 16 виробниками коньяку,
все-таки крім цих трьох ще залишилося десять. І там працють звірята і сплачують
кошти на утримання лісу. Тому Лев зараз у роздумах. А коли він прийме рішення,
я вам, малята, розповім казочку далі. А зараз лягайте у ліжечка і спати.
Отака х@@ня малята. Висилайте малюнки.
На добраніч, ваш дід Панас 2.
Матеріал опублікований на сосбистій Facebook-сторінці Віктора Костенка 5 листопада 2016 року. Передрук узгоджений з автором.
Фото — Зубко Олександр
Матеріал опублікований на сосбистій Facebook-сторінці Віктора Костенка 5 листопада 2016 року. Передрук узгоджений з автором.
Фото — Зубко Олександр
Немає коментарів:
Дописати коментар